гострішати

ГОСТРІ́ШАТИ, аю, аєш, недок.

Ставати гострішим.

– Соли картоплю! Хлопець послухався і відчув, як смак гострішає (В. Барка);

Нове почуття обгортає Корольова, і відчуває він, як гострішає його злість, як затьмарюється ревнощами розум (А. Шиян);

Поросле щетиною обличчя з випертими вилицями гострішає, робиться нещадним і лютим (Григорій Тютюнник);

Вона [скеля] нагадувала середньовічний замок, похмуру кам'яницю, яка, гострішаючи догори, утворювала там щось подібне до вежі (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me