1. Словник української мови у 20 томах

градівник

ГРАДІВНИ́К, а́, ч.

За народним повір'ям – чарівник, спроможний відвернути град.

Він був .. градівник і мольфар (М. Коцюбинський);

За кількасот верст вибиває градом все в полі на ніщо. Є, правда, градівники, що можуть цю біду відвернути, спинити (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. градівник — градівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. градівник — -а, ч., діал. Чаклун, знахар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. градівник — Градівник, -ка м. Знахарь, управляющій градомъ. Шух. І. 43. Словник української мови Грінченка