грай
ГРАЙ, ю, ч., поет.
1. Безладний крик (птахів).
Згори долинув сойки крик, з ліщини – грай синичок (П. Дорошко);
А ще ближче до лісу чувся пташиний грай (М. Рудь);
Над гаєм грає птичий грай, В дощi вдягаються тополi (М. Вінграновський).
2. перен. Голосні, дзвінкі звуки.
Ой степи безкраї! Під гарматний грай налетіли зграї на коханий край (В. Сосюра);
Заграє сонце на піддашку, І вже іде... заліза грай (П. Усенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грай — грай іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- грай — -ю, ч., поет. 1》 Безладний крик (птахів). 2》 перен. Які-небудь звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грай — ГРАЙ, ю, ч., поет. 1. Безладний крик (птахів). Згори долинув сойки крик, з ліщини грай синичок (Дор., Три богатирі, 1959, 39); А ще ближче до лісу чувся пташиний грай (Рудь, Гомін.., 1959, 115). 2. перен. Які-небудь звуки. Ой степи безкраї!... Словник української мови в 11 томах