1. Словник української мови в 11 томах

грай

ГРАЙ, ю, ч., поет.

1. Безладний крик (птахів).

Згори долинув сойки крик, з ліщини грай синичок (Дор., Три богатирі, 1959, 39);

А ще ближче до лісу чувся пташиний грай (Рудь, Гомін.., 1959, 115).

2. перен. Які-небудь звуки.

Ой степи безкраї! Під гарматний грай налетіли зграї на коханий край (Сос., II, 1958, 195);

Заграє сонце на піддашку, І вже іде… заліза грай (Ус., Дорогами.., 1951, 223).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грай — грай іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. грай — -ю, ч., поет. 1》 Безладний крик (птахів). 2》 перен. Які-небудь звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грай — ГРАЙ, ю, ч., поет. 1. Безладний крик (птахів). Згори долинув сойки крик, з ліщини – грай синичок (П. Дорошко); А ще ближче до лісу чувся пташиний грай (М. Рудь); Над гаєм грає птичий грай, В дощi вдягаються тополi (М. Вінграновський). 2. перен. Словник української мови у 20 томах