гратен

ГРАТЕ́Н, а, ч., кул.

Страва французької кухні, перев. з риби або овочів, запечених у духовці до утворення золотистої скоринки та присмачених соусом, сиром, сухарями.

Овочевий гратен із сирною скоринкою – прекрасний гарнір до м'яса (з газ.);

Картопляний гратен.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me