грибівник
ГРИБІВНИ́К, а́, ч.
1. Той, хто займається вирощуванням грибів.
Грибівники захоплюються розведенням переважно білого гриба (із журн.).
2. розм. Те саме, що гриба́р.
Тонкий знавець природи, натураліст і фенолог, він був і завзятим грибівником (з мемуарної літ.);
Грибівники, звичайно, знають, що гриби лізуть після дощу (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me