грибівник

ГРИБІВНИ́К, а́, ч.

1. Той, хто займається вирощуванням грибів.

Грибівники захоплюються розведенням переважно білого гриба (із журн.).

2. розм. Те саме, що гриба́р.

Тонкий знавець природи, натураліст і фенолог, він був і завзятим грибівником (з мемуарної літ.);

Грибівники, звичайно, знають, що гриби лізуть після дощу (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me