гримонути
ГРИМОНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., однокр., розм.
Підсил. до гри́мнути¹.
Фортарріго підбіг і люто гримонув на нього: – А вбити тебе мало, драбуго окаянний! Бач, ограбував мене і тікає! (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо);
Ночви гримонули на ескалатор і ковзнули вниз (В. Нестайко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гримонути — гримону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- гримонути — -ну, -неш, док., однокр., розм. Підсил. до гримнути II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гримонути — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
- гримонути — ГРИМОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм. Підсил. до гри́мнути². — Я відразу й не второпав: які дзвони, хто дзвонить? Подався за нею [тіткою Пріською], аж як гримоне [грім]… (Юхвід, Оля, 1959, 57). Словник української мови в 11 томах