1. Словник української мови в 11 томах

гримонути

ГРИМОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм. Підсил. до гри́мнути².

— Я відразу й не второпав: які дзвони, хто дзвонить? Подався за нею [тіткою Пріською], аж як гримоне [грім]… (Юхвід, Оля, 1959, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гримонути — гримону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гримонути — -ну, -неш, док., однокр., розм. Підсил. до гримнути II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гримонути — ГРИМОНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., однокр., розм. Підсил. до гри́мнути¹. Фортарріго підбіг і люто гримонув на нього: – А вбити тебе мало, драбуго окаянний! Бач, ограбував мене і тікає! (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо); Ночви гримонули на ескалатор і ковзнули вниз (В. Нестайко). Словник української мови у 20 томах
  4. гримонути — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови