гримотання
ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. гримота́ти, гримоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Він іде, а вже за шию крапля впала ось холодна; раптом блиснуло у хмарі — й почалося гримотіння… (Тич., До молоді.., 1959, 101);
Дівчина.. прислухалася до далекого, все затихаючого гримотіння вагонних коліс (Собко, Шлях.., 1948, 41).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гримотання — гримота́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- гримотання — гримотіння, -я, с. Дія за знач. гримотати, гримотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гримотання — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм. Словник синонімів української мови