1. Словник української мови в 11 томах

гримотати

ГРИМОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ГРИМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до гримі́ти 1, 2.

Поїзд стогне в дорозі, гримоче за соту верству (Шпорта, Твої літа, 1950, 26);

Трактор ледве чутно гримотить, коник десь сюркоче… (Гончар, Маша.., 1959, 35);

Цілісіньку ніч не переставало блискати й гримотіти (Юхвід, Оля, 1959, 178);

Жінка .. усе бувало смикала чоловіка за рукав, щоб не гримотів на цілу хату: не на зборах, мовляв (Мур., Бук. повість, 1959, 132);

*Образно. Битва гримотить по ярах та кручах (Довж., Зач. Десна, 1957, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гримотати — гримота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гримотати — -очу, -очеш і гримотіти, -очу, -отиш, недок. Підсил. до гриміти 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гримотати — див. гриміти Словник синонімів Вусика
  4. гримотати — ГРИМІ́ТИ (про грім — утворювати гучний, різкий звук), ГРИМОТА́ТИ підсил., ГРИМОТІ́ТИ підсил., ГУРКОТА́ТИ підсил., ГУРКОТІ́ТИ підсил., ГРИМКОТІ́ТИ підсил. розм., ГУ́РКАТИ розм., ГУРЧА́ТИ розм., ГРЮКОТА́ТИ підсил., ГРЮКОТІ́ТИ підсил. розм., ГРЮ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. гримотати — Гримота́ти, -мочу́, -мо́чеш, -мо́чуть і гримоті́ти, -мочу́, -моти́ш, -мотя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гримотати — Гримотати, -мочу, -чеш и гримоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. = грімотати. --------------- Гримотати, -мочу, -чеш и гримоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. = грімотати. Словник української мови Грінченка