громово

ГРОМО́ВО.

Присл. до громови́й 2.

Чорні бомби з тліючими гнотами важко падали на землю і рвалися страшно, громово, здіймаючи вгору стовпи вогню, піску і людського м'яса (В. Малик);

Голос Ярогана звучав глухо – то згасав, то громово вкочувався до свідомості (О. Бердник).