гурк
ГУРК¹, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. гу́ркати.
– На панськiм току саме молотили, а вiн [аероплан] летить... Все дивимось, як вiн поволi-поволi по небу пролiтає... – А тепер блись! Гурк! – i вже вiн там, де мороз сизий, хоч на землi в цей час жарота сорок градусiв (О. Гончар).
ГУРК² див. гу́ркхи.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гурк — гурк іменник чоловічого роду, істота представник народності Орфографічний словник української мови