гурка
ГУ́РКА, и, ж.
Вид ковбаси, вигот. із легенів, печінки, шкварок, відварених кукурудзяних круп чи рису, крові домашніх тварин і т. ін.
У нашому ресторані Вас пригостять токаном із бринзою, баношем, бограчем, гуркою домашньою (з мови реклами).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me