гурка

ГУ́РКА, и, ж.

Вид ковбаси, вигот. із легенів, печінки, шкварок, відварених кукурудзяних круп чи рису, крові домашніх тварин і т. ін.

У нашому ресторані Вас пригостять токаном із бринзою, баношем, бограчем, гуркою домашньою (з мови реклами).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me