густочубий

ГУСТОЧУ́БИЙ, а, е.

Який має густий чуб (про чоловіків).

Ох, скільки їх, отих ясночолих, густочубих, ясних синів-соколів не вернулося з походів! (Ю. Збанацький);

* Образно. Дуб гордо й поважно помахував вітами – гомонів з буйними вітрами, стрункостанними берізками, густочубими соснами (з газ.).