гіатус

ГІА́ТУС, у, ч., лінгв.

Збіг двох і більше голосних звуків у слові або на межі слів.

Гіатус українській мові не властивий; брак приголосного вона схильна компенсувати епентетичним [j] (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гіатус — гіа́тус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гіатус — (лат. hiatus — щілина) збіг двох або кількох голосних звуків в одному слові або на межі: до одної, самоохорона. Словник стилістичних термінів
  3. гіатус — -у, ч., лінгв. Збіг двох чи кількох голосних звуків в одному слові або на межі слів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гіатус — гіа́тус (від лат. hiatus – щілина) збіг двох чи кількох голосних звуків в одному слові або на межі слів. Словник іншомовних слів Мельничука