1. Словник української мови у 20 томах

гілка

ГІ́ЛКА, и, мн. гілки́, гіло́к, ж.

1. Боковий відросток, пагін дерева, чагарнику, а також трав'янистої рослини.

І не подумавши німало [анітрохи], Нап'явсь [Еней], за гілочку смикнув, Аж дерево те затріщало, І зараз гілку одчахнув (І. Котляревський);

Роман .. позатикав свіжий ласкавець та гілки крокосу за образи (І. Нечуй-Левицький);

Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння, А гілки квіток сплелися На вікні, неначе ґрати (Леся Українка);

Дві пташки, пурхаючи з гілки на гілку, подивлялись на нас і несподівано зливались в обіймах (В. Винниченко);

Проти вечірнього неба ... посновано мереживо гілок і гілочок, вершин дерев і ліщини (І. Багряний);

Зламані гілки, бічна лазівка в заростях, прорізана уздовж стовбура стріла – будь-що могло виявитися натяком для пильних і вказувати на можливу криївку зниклого Карла-Йозефа (Ю. Андрухович);

* У порівн. Од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах (І. Нечуй-Левицький).

2. перен. Відгалуження чого-небудь.

По двох гілках, на які ділиться легенева артерія, кров тече до легенів (з навч. літ.);

// Відгалуження певного роду, сім'ї; складова частина родового дерева (див. де́рево).

Аблачимські і Романови – то дві гілки роду (Т. Масенко);

Другий син Рафал Людовик Скарбек, хорунжий коломийський, успадкував усі маєтності галицької гілки родини (з Інтернету).

(1) Оли́вна гі́лка – гілка дерева оливи як символ злагоди, миру.

[Мартіан: ] Чи ж найпочесніше у світі – лавр? Шановний дуб, оливна гілка миру, свячена пальма – чи ж не рівноправні вони славутнім лаврам? (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гілка — (відросток дерева, куща) пагін, галузка, вітка. Словник синонімів Полюги
  2. гілка — гі́лка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гі́лки Орфографічний словник української мови
  3. гілка — Галузка, вітка, гілляка, гіллячка; гілочка, зб. гілля, пагілля. Словник синонімів Караванського
  4. гілка — [г’ілка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. -лки, -лок дв'і г'ілкие Орфоепічний словник української мови
  5. гілка — -и, ж. Невеликий боковий відросток, пагін дерева, чагарника або трав'янистої рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гілка — гі́лка вульг. імпотент (ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. гілка — Гілки, березина ("У три березини потягали"), бережина (заплава з гілочок), бросток, бросточок, відгалуження, віднога, відросток, відросточок, віта (рідк. Словник синонімів Вусика
  8. гілка — руба́ти гі́лку, на які́й сидимо́ (під собо́ю). Підривати основи власного життя, добробуту, престижу тощо. Невже у тих, хто псує нашу землю, немає дітей, онуків?.. Нехай приїдуть у Ковель, подивляться на водосховище .. з гнилою водою, на поля.. Фразеологічний словник української мови
  9. гілка — ГІ́ЛКА (відросток, пагін дерева, куща й т. ін.), ГАЛУ́ЗКА, ГАЛУЗИ́НА, ВІ́ТА, ГА́ЛУЗЬ, ВІ́ТКА розм., ВІТЬ розм. рідше, БИ́ЛО діал.; ЛА́ПА (перев. хвойного дерева або пишна). Пташка з гілки ізлетіла й цвітом гілка затремтіла (П. Словник синонімів української мови
  10. гілка — Гі́лка, -лки, -лці; гілки́, гіло́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. гілка — ГІ́ЛКА, и, ж. Невеликий боковий відросток, пагін дерева, чагарника або трав’янистої рослини. І не подумавши німало, Нап’явсь [Еней], за гілочку смикнув, Аж дерево те затріщало, І зараз гілку одчахнув (Котл. Словник української мови в 11 томах
  12. гілка — Гілка, -ки ж. 1) Вѣтка. 2) Палка для подбиванія мяча. КС. 1887. VI. 457. 3) Родъ игры въ мячъ. КС. 1887. V. 457, 458. ум. гілечка, гілочка. Словник української мови Грінченка