1. Словник синонімів Вусика

гілка

Гілки, березина ("У три березини потягали"), бережина (заплава з гілочок), бросток, бросточок, відгалуження, віднога, відросток, відросточок, віта (рідк.), віти, вітка, віточка, віття, галуза, галузка, галузонька, галузочка, галуззя, галузь, гілечка, гілля, гілляка, гіллячка, гілляччя, гілонька, гілочка, ключчя, конар (груба гілка, що росте від стовбура), конара (основне відгалуження дерева), літорасль (однорічні пагони), літорасть (т.с.), літоріззя, літоросль, літорост, літоросток, літорость, лоза (у винограду), лозина, луття (гілки лози), маршалка (гілочка, яку встромляють у коровай на весіллі), молодина (молоді пагони), накорінок (коренева парость), обмолодь, одмолодь, павіть, пагіль, пагін, пагінець, пагіння, пагінчик, пагони, памолодина, памолодок, памолоддя, памолодь, паросток, парость, порість, пруття, розсоха (суха гілка)

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гілка — (відросток дерева, куща) пагін, галузка, вітка. Словник синонімів Полюги
  2. гілка — гі́лка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гі́лки Орфографічний словник української мови
  3. гілка — Галузка, вітка, гілляка, гіллячка; гілочка, зб. гілля, пагілля. Словник синонімів Караванського
  4. гілка — [г’ілка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. -лки, -лок дв'і г'ілкие Орфоепічний словник української мови
  5. гілка — -и, ж. Невеликий боковий відросток, пагін дерева, чагарника або трав'янистої рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гілка — ГІ́ЛКА, и, мн. гілки́, гіло́к, ж. 1. Боковий відросток, пагін дерева, чагарнику, а також трав'янистої рослини. І не подумавши німало [анітрохи], Нап'явсь [Еней], за гілочку смикнув, Аж дерево те затріщало, І зараз гілку одчахнув (І. Словник української мови у 20 томах
  7. гілка — гі́лка вульг. імпотент (ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. гілка — руба́ти гі́лку, на які́й сидимо́ (під собо́ю). Підривати основи власного життя, добробуту, престижу тощо. Невже у тих, хто псує нашу землю, немає дітей, онуків?.. Нехай приїдуть у Ковель, подивляться на водосховище .. з гнилою водою, на поля.. Фразеологічний словник української мови
  9. гілка — ГІ́ЛКА (відросток, пагін дерева, куща й т. ін.), ГАЛУ́ЗКА, ГАЛУЗИ́НА, ВІ́ТА, ГА́ЛУЗЬ, ВІ́ТКА розм., ВІТЬ розм. рідше, БИ́ЛО діал.; ЛА́ПА (перев. хвойного дерева або пишна). Пташка з гілки ізлетіла й цвітом гілка затремтіла (П. Словник синонімів української мови
  10. гілка — Гі́лка, -лки, -лці; гілки́, гіло́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. гілка — ГІ́ЛКА, и, ж. Невеликий боковий відросток, пагін дерева, чагарника або трав’янистої рослини. І не подумавши німало, Нап’явсь [Еней], за гілочку смикнув, Аж дерево те затріщало, І зараз гілку одчахнув (Котл. Словник української мови в 11 томах
  12. гілка — Гілка, -ки ж. 1) Вѣтка. 2) Палка для подбиванія мяча. КС. 1887. VI. 457. 3) Родъ игры въ мячъ. КС. 1887. V. 457, 458. ум. гілечка, гілочка. Словник української мови Грінченка