1. Словник української мови у 20 томах

гілляка

ГІЛЛЯ́КА, и, ж., розм.

Те саме, що гілля́.

Заревіла престрашенна буря, .. гілляки тріщать, ламаються, падають (Г. Квітка-Основ'яненко);

Дужі гілляки в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (П. Тичина);

На лузі не було ні лялечки, тільки шуліки з гілляки мовчазно зоріли в далечінь (Ю. Мушкетик);

* У порівн. Рука, як відрубана гілляка, захиталася і впала безсило (Б. Лепкий).

◇ (1) На гілля́ку кого: а) повісити.

Військо шлю на гайдамаку! Скоро зловлю, – на гілляку І гніздо все розтрощу! (І. Франко);

Грицько видав короткий засуд: – Усіх на гілляку! – Він вказав на якогось кремезного татарина і приказав: – Повішай усіх, а тебе пустять на чотири вітри (А. Чайковський);

– Підемо на Іродового сина, підемо і відіб'ємо Марусю, а його за шияку та на гілляку, бо досить уже лиха накоїв (Б. Лепкий);

Як прийдуть німці – їхня влада, а тебе на гілляку... (Григорій Тютюнник);

б) (зі сл. краще) повіситися (про чиє-небудь скрутне, безвихідне становище).

[Юхим:] Як з таким батьком, то краще на гілляку! (М. Кропивницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гілляка — гілля́ка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гілляка — -и, ж., розм. Те саме, що гілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гілляка — див. гілка Словник синонімів Вусика
  4. гілляка — пови́снути на гілля́ці (на вербі́). 1. Заподіяти собі смерть; повіситися. (Домаха:) Коли б одна була, може б у річку кинулася або повисла на гілляці; а тепер мушу жити, хоч важко..! (М. Фразеологічний словник української мови
  5. гілляка — ГІЛЛЯ́КА (великий відросток від стовбура дерева), ГІЛЛЯ́, ГАЛУ́ЗА, СУК, КОНА́Р перев. мн., діал. Стовбур.. був низький, і перша гілляка відходила од нього за півтора метри від ґрунту (І. Словник синонімів української мови
  6. гілляка — Гілля́ка, -ки, -ці; -ля́ки, -ля́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гілляка — ГІЛЛЯ́КА, и, ж., розм. Те саме, що гілля́. Заревіла престрашенна буря,.. гілляки тріщать, ламаються, падають (Кв.-Осн., II, 1956, 413); Дужі гілляки в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (Тич.., 1957, 240). Словник української мови в 11 томах
  8. гілляка — Гілляка, -ки ж. Вѣтвь, большая вѣтвь. Нагинай гілляку, доки молода. Ном. № 6007. Словник української мови Грінченка