1. Словник української мови в 11 томах

гілляка

ГІЛЛЯ́КА, и, ж., розм. Те саме, що гілля́.

Заревіла престрашенна буря,.. гілляки тріщать, ламаються, падають (Кв.-Осн., II, 1956, 413);

Дужі гілляки в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (Тич.., 1957, 240).

◊ На гілля́ку [почепи́тися] — повіситися.

[Юхим:] Як з таким батьком, то краще на гілляку! (Кроп., II, 1958, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гілляка — гілля́ка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гілляка — -и, ж., розм. Те саме, що гілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гілляка — ГІЛЛЯ́КА, и, ж., розм. Те саме, що гілля́. Заревіла престрашенна буря, .. гілляки тріщать, ламаються, падають (Г. Квітка-Основ'яненко); Дужі гілляки в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (П. Словник української мови у 20 томах
  4. гілляка — див. гілка Словник синонімів Вусика
  5. гілляка — пови́снути на гілля́ці (на вербі́). 1. Заподіяти собі смерть; повіситися. (Домаха:) Коли б одна була, може б у річку кинулася або повисла на гілляці; а тепер мушу жити, хоч важко..! (М. Фразеологічний словник української мови
  6. гілляка — ГІЛЛЯ́КА (великий відросток від стовбура дерева), ГІЛЛЯ́, ГАЛУ́ЗА, СУК, КОНА́Р перев. мн., діал. Стовбур.. був низький, і перша гілляка відходила од нього за півтора метри від ґрунту (І. Словник синонімів української мови
  7. гілляка — Гілля́ка, -ки, -ці; -ля́ки, -ля́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гілляка — Гілляка, -ки ж. Вѣтвь, большая вѣтвь. Нагинай гілляку, доки молода. Ном. № 6007. Словник української мови Грінченка