гіпоксія
ГІПОКСІ́Я, ї, ж., вет., мед.
Знижений вміст кисню в організмі загалом або в окремих його органах і тканинах; кисневе голодування.
Вуглеводне голодування і гіпоксія інсулінозалежних тканин виникають при деяких формах цукрового діабету й інших розладах вуглеводного обміну (з наук. літ.);
Гіпоксія плода – не самостійне захворювання, а наслідок різних патологічних процесів у організмі матері, плода чи в плаценті (з навч. літ.);
Киснева терапія – досить дієвий засіб боротьби з гіпоксією (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гіпоксія — гіпоксі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гіпоксія — -ї, ж., мед. Зниження кількості кисню в організмі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гіпоксія — див. аноксія, афіксія Словник чужослів Павло Штепа
- гіпоксія — гіпоксі́я [від гіпо... і лат. oxy (genium) – кисень] зниження вмісту кисню в тканинах. Хворобливий стан, який виникає при Г., зумовлюється тим, що надходження кисню до тканин чи здатність тканин використовувати кисень нижча, ніж їх потреба в ньому. Інша назва – кисневе голодування. Словник іншомовних слів Мельничука