1. Словник української мови у 20 томах

гірчичник

ГІРЧИ́ЧНИК, а, ч.

Лист паперу, покритий шаром гірчичного порошку, який викликає приплив крові та чинить болезаспокійливу і протизапальну дію.

Навчилася [Настуся] майстерно ставити банки, гірчичники, робити перев'язки, готувати трав'яні відвари (Микита Чернявський);

Баба Федора ставила гірчичники, прикладала старому до грудей клунок з розпареними висівками (О. Донченко);

Він засвітив світло й намочив гірчичника, бризнувши водою з графина. Приклав матері до шиї (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гірчичник — гірчи́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гірчичник — -а, ч. 1》 Листок паперу або шматок тканини, покритий гірчичним порошком із клейкою речовиною; використовується як лікувальний засіб, що викликає приплив крові. 2》 жарг. У футболі – жовта картка, що її суддя матчу показує гравцеві як попередження за грубе порушення правил гри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гірчичник — (-а) ч.; спорт. (футб.). Жовта картка, яка фіксує попередження судді гравцеві. Невеличка суперечка біля воріт — і ось суддя показує "гірчичник"... хоча я не бачу ніякого порушення правил (С. Пиркало, Зелена Маргарита). БСРЖ, 136. Словник жарґонної лексики української мови
  4. гірчичник — Гірчи́чник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гірчичник — ГІРЧИ́ЧНИК, а, ч. Листок паперу або шматок тканини, покритий гірчичним порошком з клейкою речовиною; використовується як лікувальний засіб, що викликає приплив крові. Баба Федора ставила гірчичники, прикладала старому до грудей клунок з розпареними висівками (Донч., III, 1957, 107). Словник української мови в 11 томах