двобічно
ДВОБІ́ЧНО.
Присл. до двобі́чний.
Перші двобічно оброблені наконечники з кременю для стріл, списів і дротиків з'явилися в населення нижньодонської культури приблизно у другій половині V тис. до н. е. (з наук. літ.);
Професіоналізація керівника розглядається як процес, двобічно детермінований зовнішніми та внутрішніми чинниками (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двобічно — Присл. до двобічний. Великий тлумачний словник сучасної мови