двобічно

ДВОБІ́ЧНО.

Присл. до двобі́чний.

Перші двобічно оброблені наконечники з кременю для стріл, списів і дротиків з'явилися в населення нижньодонської культури приблизно у другій половині V тис. до н. е. (з наук. літ.);

Професіоналізація керівника розглядається як процес, двобічно детермінований зовнішніми та внутрішніми чинниками (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двобічно — Присл. до двобічний. Великий тлумачний словник сучасної мови