1. Словник української мови у 20 томах

дворушниця

ДВОРУ́ШНИЦЯ, і, ж.

Жін. до двору́шник.

Жінка, виправдовуючи перед людьми незаконні дії свого сина, у душі почувалася дворушницею (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дворушниця — двору́шниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дворушниця — -і. Жін. до дворушник. Великий тлумачний словник сучасної мови