девіація

ДЕВІА́ЦІЯ, ї, ж.

1. фіз. Відхилення магнітної стрілки компаса від лінії магнітного меридіана під впливом великих мас заліза та електромагнітних полів.

Завдяки науці про девіацію магнітний компас залишився вірним помічником моряків і на залізних кораблях (з наук. літ.).

2. Відхилення від заданого напряму руху літака, судна і т. ін.

Фізична природа швидкісної девіації руху літака стає прозорою, якщо порівняти її величину з кутом відхилення горизонтального складника кутової швидкості (з наук. літ.).

3. біол. Різновид еволюційних змін розвитку органа, які відбуваються на середніх стадіях і приводять до відхилення в його будові у дорослому організмі.

Прикладом девіації є зроговіння у плазунів або окостеніння в акул епідермальної частини зачатків луски, що відбувається на середніх стадіях розвитку (з наук. літ.).

4. радіо. Відхилення частоти електричних коливань від середнього значення.

Одиницею девіації частоти є герц (з навч. літ.).

5. лінгв. Порушення норм літературної мови.

Девіація являє собою широке коло мовних явищ, до яких належать усі можливі типи відхилень від мовних норм та комунікативних законів (з наук. літ.);

Все більший інтерес викликає дослідження не так нормативного варіанта мови, якмовних аномалій та девіацій (з наук. літ.).

6. Поведінка, що порушує загальноприйняті в суспільстві правові й моральні норми.

Мова фіксує девіації – відхилення жінки або чоловіка від певних суспільно визнаних світоглядних констант (з наук. літ.);

Соціологічне дослідження проблем молоді особливо актуальне для осмислення девіацій у молодіжному середовищі у контексті соціальних змін (з наук.-попул. літ.).