1. Словник української мови у 20 томах

декель

ДЕ́КЕЛЬ, я, ч., полігр.

Пружний прошарок із паперу, тканини і т. ін. у друкарських машинах між друкарською формою і поверхнею, що притискає папір.

Жорсткий декель дозволяє поліпшити якість друку, а за допомогою м'якого можна друкувати на матеріалах низької якості, а також фактурних матеріалах (з наук.-попул. літ.);

Основна функція декеля полягає в тому, щоб компенсувати нерівномірності тиску в смузі друкарського контакту (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. декель — де́кель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. декель — -я, ч. Пружна покришка на друкарському циліндрі або тиглі, яка притискує папір до всіх елементів друкарської форми; тимпан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. декель — де́кель (від нім. Deckel – обгортка, покришка) пружна покришка на друкарському циліндрі або тиглі, яка притискує папір до всіх елементів друкарської форми. Інша назва – тимпан. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. декель — Де́кель, -келя; -келі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)