декоративізм

ДЕКОРАТИВІ́ЗМ, у, ч.

1. Використання декоративних елементів, спеціального оздоблення, прикрас у деяких видах мистецтва, архітектурі і т. ін.

Коли до гобеленової справи долучаються спеціально підготовлені майстри декоративного мистецтва, провідними стають такі принципи образного рішення: площинність, декоративізм, монументальність (з наук. літ.).

2. Напрям у мистецтві, якому притаманні зовнішня ефектність, використання оздоблення і прикрас як засобів художнього вираження.

Під час зародження і становлення зрілості стилю визначились два різновиди модерну: декоративізм (Антоніо Гауді) і раціоналізм (Міс ван дер Рое) (з наук.-попул. літ.).

3. перен. Надмірне застосування засобів прикрашання.

Захоплення зовнішнім декоративізмом веде до втрати змістовного образу (з наук. літ.).