декуріон

ДЕКУРІО́Н, а, ч., іст.

1. Начальник загону з десяти вершників у Стародавньому Римі.

Декуріон на білому коні літав берегом, його червоний плащ миготів, мов полум'я, з якого виблискувала зброя (Н. Королева).

2. Член міської ради (курії) в містах Італії за часів Стародавнього Риму.

Декуріони належали до привілейованого стану (з навч. літ.).