декуріон

декуріо́н

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. декуріон — ДЕКУРІО́Н, а, ч., іст. 1. Начальник загону з десяти вершників у Стародавньому Римі. Декуріон на білому коні літав берегом, його червоний плащ миготів, мов полум'я, з якого виблискувала зброя (Н. Королева). Словник української мови у 20 томах