дембель
ДЕ́МБЕЛЬ, я, ч., розм.
1. Те саме, що демобіліза́ція.
З незалежної від мене причини мій дембель затримався (О. Шугай).
2. Солдат або сержант напередодні демобілізації чи відразу після неї.
Дембель купує собі цивільне на дорогу. Що тут такого? Купує, зазначте, а не грабує, погрожуючи автоматом (В. Кожелянко);
Дембель Єгор, який повернувся додому, ще з написів у ліфті зрозумів, що Лара його не дочекалася (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дембель — і дембіль, -я, ч., жарг. 1》 Військовий, переведений у запас; демобілізований. 2》 Демобілізація. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дембель — Я, ч,, військ. Звільнення зі строкової військової служби. Мене до самого «дембеля» на гауптвахті протримали (Д. Корчинський Словник сучасного українського сленгу
- дембель — (-беля) ч. 1. арм. Демобілізація після проходження строкової служби. Відсвяткував свій дембель (В. Гужва, Плато над прірвою); — Йому одірвало ноги ... перед самісіньким дембелем (Л. Словник жарґонної лексики української мови