демінутивність

ДЕМІНУТИ́ВНІСТЬ, ності, ж., лінгв.

Стан і властивість за знач. демінути́вний.

Іменник “мужик”, що повністю втратив свою демінутивність, перебудував семантику і зазнав істотних змін в акцентуації, залишається іменником з рухомим наголосом (з наук. літ.).