демінутивний

ДЕМІНУТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв.

Стос. до демінутива.

В українській мові невелика група іменників середнього роду, утворених за допомогою демінутивного суфікса -к- від назв молодих тварин, може виражати категорію істоти і формами однини (з наук. літ.);

У переспівах зустрічається велика кількість демінутивних слів, властивих українському пісенно-баладному стилю (з наук. літ.);

Демінутивні деривати.