депривація

ДЕПРИВА́ЦІЯ, ї, ж., книжн.

Психічний стан, викликаний неможливістю задовольняти деякі свої життєві потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу.

Розрізняють абсолютну і відносну депривацію. У першому випадку йдеться про неможливість індивіда чи суспільного прошарку реалізовувати свої потреби через відсутність доступу до матеріальних чи соціальних благ; у другому – про психологічний стан людини, пов'язаний із усвідомленням нею розбіжності між бажаним і реальним (з наук.-попул. літ.);

Матеріальні нестатки та емоційна депривація супроводжували Олену все дитинство (із журн.).