державно

ДЕРЖА́ВНО.

Присл. до держа́вний.

Мислив [гетьман] отако широко, державно й не міг одкараскатись од думки, що закипає злістю не через листи Сіркові непоштиві, .. а що буцім йому нічого не треба, буцім совість його не тьмяніє, а слава не іржавіє (Ю. Мушкетик);

Я відкрив дивовижну річ: коли б хата, де жили мій дядько з тіткою, належала обом братам, мій батько ніколи б державно виділеної квартири не дістав (Валерій Шевчук);

Розвинені країни обрали державно регульовані, соціально орієнтовані ринкові відносини (з наук. літ.);

Справді, багато було урядовців, за яких думав і писав апарат, а вони лише читали написане і державно похитували головою (з газ.).