державницький
ДЕРЖА́ВНИЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до держа́вник і держа́вництво.
Козацькі літописи Григорія Грабянки та Самійла Величка працювали на нашу державницьку ідею, подаючи правдиву історію України в її найважливіших вузлах (Д. Павличко);
Гете... Авжеж, він був водночас і міністром! Цікавий гібрид поета і чиновника, чи не так? А коли взяти глибше, то це і є державницьке мислення, яким природа щедро обдарувала його, типового німця (О. Шугай);
Батько хвилюється, чи встигає слідкувати Остап за державницькою пресою (С. Процюк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me