державництво

ДЕРЖА́ВНИЦТВО, а, с.

Політичні погляди, діяльність державника.

Діячі Мазепиної доби, на думку О. Оглоблина, дуже високо цінували державництво Богдана Хмельницького (з наук. літ.);

В. Лiсовий акцентує увагу на тому, що своє державництво Д. Донцов обґрунтовував, апелюючи до захiдного полiтичного консерватизму (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me