державництво
ДЕРЖА́ВНИЦТВО, а, с.
Політичні погляди, діяльність державника.
Діячі Мазепиної доби, на думку О. Оглоблина, дуже високо цінували державництво Богдана Хмельницького (з наук. літ.);
В. Лiсовий акцентує увагу на тому, що своє державництво Д. Донцов обґрунтовував, апелюючи до захiдного полiтичного консерватизму (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me