дехристиянізація

ДЕХРИСТИЯНІЗА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Заходи, спрямовані на знищення впливу християнської релігії в суспільстві, що здійснювалися в різний час із боку противників християнства.

Зазвичай дехристиянізація включає репресії проти духовенства, знищення храмових споруд, позбавлення духовенства громадянських прав, іноді також зміну календаря, запровадження нових свят і обрядів, заснування нових культів (з наук.-попул. літ.);

Дехристиянізація, розмиття фундаментальних основ етики та етичних цінностей спричинили переорієнтацію людини з духовності на сухий раціоналізм, з найвищих ідеалів на прагматизм (з публіц. літ.);

// іст. Спроба скасування католицького культу в роки Великої французької революції.

Під час дехристиянізації закривали церкви, конфісковували їхні коштовності, священиків примушували зрікатися сану (з наук. літ.).

2. Відступ християн і християнських церков від євангельських начал, прийняття ними мирських цінностей.

Процес дехристиянізації спостерігається з V ст., коли спалахнули війни між християнами та розпочалося відокремлення національних церков (з рел.-церк. літ.).