дзвонарський
ДЗВОНА́РСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до дзвона́р.
Дядьки, зібравшись біля крамниці, строїли над Климом всякі смішки, буцімто дзвонарське його уміння відзначав навіть приїжджий архієрей і обіцяв висвятити Клима на найвищу у світі дзвіницю (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзвонарський — -а, -е. Стос. до дзвонаря. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дзвонарський — Дзвона́рський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дзвонарський — Дзвонарський, -а, -е Относящійся къ звонарю. Словник української мови Грінченка