дзвінкоголосо
ДЗВІНКОГОЛО́СО.
Присл. до дзвінкоголо́сий.
І знову завелася [Книшиха] дзвінкоголосо: – Ану – водорість! Цілюща водорість для всього! Смачна приправа для холодного й гарячого! Можна в чай! Можна в горілку! (В. Нестайко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзвінкоголосо — див. голосно Словник синонімів Вусика