1. Словник української мови у 20 томах

дзвінковий

ДЗВІНКО́ВИЙ, а, е.

Прикм. до дзвіно́к 1.

Сутулуватий службовець .. потупотів до дверей. Там потягнув за дерев'яний держачок, від якого бігла вгору дзвінкова дротина (В. Барка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвінковий — дзвінко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дзвінковий — -а, -е. Бубновий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзвінковий — див. голосний; дзвінкий Словник синонімів Вусика
  4. дзвінковий — Дзвінковий, -а, -е Бубновый. Словник української мови Грінченка