1. Словник української мови у 20 томах

дзвінка

ДЗВІ́НКА, и, ж., розм.

Бубнова масть у картах.

Один козак танцює під акомпанемент товариша, поряд із яким лежать гральні карти німецького типу: шістка дзвінки та карта зеленої масті, схоже, що це шістка жиру (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвінка — дзві́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дзвінка — дзвінка (дзву́нка) карт. бубна (ср, ст)||каро Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. дзвінка — Дзвінка, -ки ж. Бубновая масть въ картахъ. КС. 1887, VI. 463. йому дзвінка світить. Ему везетъ. Словник української мови Грінченка