1. Орфографічний словник української мови

дзвінка

дзві́нка

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвінка — ДЗВІ́НКА, и, ж., розм. Бубнова масть у картах. Один козак танцює під акомпанемент товариша, поряд із яким лежать гральні карти німецького типу: шістка дзвінки та карта зеленої масті, схоже, що це шістка жиру (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  2. дзвінка — дзвінка (дзву́нка) карт. бубна (ср, ст)||каро Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. дзвінка — Дзвінка, -ки ж. Бубновая масть въ картахъ. КС. 1887, VI. 463. йому дзвінка світить. Ему везетъ. Словник української мови Грінченка