дзвінка
Дзвінка, -ки
ж. Бубновая масть въ картахъ. КС. 1887, VI. 463. йому дзвінка світить. Ему везетъ.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзвінка — дзві́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дзвінка — ДЗВІ́НКА, и, ж., розм. Бубнова масть у картах. Один козак танцює під акомпанемент товариша, поряд із яким лежать гральні карти німецького типу: шістка дзвінки та карта зеленої масті, схоже, що це шістка жиру (із журн.). Словник української мови у 20 томах
- дзвінка — дзвінка (дзву́нка) карт. бубна (ср, ст)||каро Лексикон львівський: поважно і на жарт