дзиґоніти

ДЗИҐОНІ́ТИ, ни́ть, недок., розм.

Тремтіти; дрібно стукотіти.

Біжить [Галя] поміж могил, поміж хрестів, поміж гранітних плит, наражаючись на кущі, на бузину, якою поріс цвинтар, і її губи дзиґонять риданням (Є. Гуцало);

Зуби дзиґонять, вибивають такi ритми, що куди там сучасним модерновим ВIА [вокально-інструментальним ансамблям] (В. Яворівський);

Під сльотою дзиґоніли дроти (Є. Пашковський).