дзиґоріти
ДЗИҐОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., розм.
Те саме, що тереве́нити.
В темній кімнаті ще довгенько дзиґоріли матушки, пересуджуючи сусід, але й вони потомились (І. Нечуй-Левицький);
Дзиґорить [майор], жартує, округлює очі – розповідає щось страшне й веселе (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me