дивакувато
ДИВАКУВА́ТО.
Присл. до дивакува́тий.
Жінка .. дивакувато смикала бровами і підлабузницьки дивилася на професора, на мене і навіть на Петренка (І. Багмут);
Негадано для всіх господар випростався, з приязню подивився на розлюченого командира, дивакувато посміхнувся, а далі тихенько засміявся (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me