дивакуватість

ДИВАКУВА́ТІСТЬ, тості, ж.

Стан за знач. дивакува́тий.

– Вірші читаєте? перепади настроїв? тривоги безпідставні є? – допитував лікар, вдовольняючи свою постійну підозру шизофренії, симптомами якої вважав завищену самооцінку, дивакуватість, відмежованість, манірність (Є. Пашковський);

Це я списав на старечу дивакуватість бабці Аліції (Ю. Іздрик).