диванний

ДИВА́ННИЙ, а, е.

Прикм. до дива́н¹.

Дитина заснула, і дівчина тихенько звелася, намагаючись не рипнути диванними пружинами (із журн.);

// Признач. для дивана (див. дива́н¹).

Ляля .. кинула диванну подушечку в Кузьму (В. Нестайко);

Іветта вчепилася у диванні подушки, звела на Стаса очі. – Прошу, Стасе. Переставте крісло до вікна. Ангеліночці важко (Люко Дашвар);

// Який умебльовано диванами.

– Хай береже Аллах твоє життя, хане, – склав на груди руки Алтанбей. – Заходь у мій зал диванний (Р. Іваничук);

// у знач. ім. дива́нна, ної, ж. Кімната, умебльована диванами; різновид вітальні.

У вітальні стояли ще вранішні тіні, пусто було і в диванній (Б. Левін).