дивізійник
ДИВІЗІ́ЙНИК, а, ч., розм.
Військовослужбовець дивізії.
Під Олеськом хтось з дивізійників розповідав, як то вони заскочили в Підгірцях кількох ворожих кулеметників-юнаків (І. Багряний);
Мій далекий дід був колись комендантом повітової української поліції, а згодом дивізійником і загинув на полі битви ще в сорок четвертому (Ю. Андрухович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дивізійник — -а, ч. Вояк, що перебуває на військовій службі і воює у складі якоїсь дивізії збройних сил. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дивізійник — дивізі́йник воїн Першої української дивізії “Галичина'' (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт