диркання

ДИ́РКАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. ди́ркати і звуки, утворювані цією дією.

Несподівано ми вийшли на якусь велику вулицю. Тут люди миготіли швидше й частіше. В сивій каламуті стояв рев, свист, дзвінки, диркання рогів (В. Винниченко);

Кулеметне диркання все віддалялося й віддалялося, доки й зникло (Ю. Яновський).