диркати
ДИ́РКАТИ, ає, недок., розм.
Те саме, що деренча́ти.
По всьому селу по бідняцьких дворах дзвеніли сокири, гупали ломи, диркали пилки (А. Головко);
М'яко деренчала сiнокосарка, вистеляючи вибалки малюсiнькими, схожими на долоньки з розчепiреними пальцями, листочками гусячих лапок, диркаючи косою по цупкому, як дрiт, пирiєвi (П. Загребельний);
// Діючи, утворювати різкі, сухі звуки, що нагадують тріск (про автоматичну зброю, механізми і т. ін.).
Над самими хатами пропливає літак, заходячи на посадку. Мотор диркає в повітрі й стихає (Ю. Яновський);
Ланцюжок сіро-зелених постатей, диркаючи з автоматів, рухався з долини вгору (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- диркати — ди́ркати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- диркати — -ає, недок., розм. Те саме, що деренчати. || Діючи, утворювати різкі, сухі звуки, що нагадують тріск (про автоматичну зброю, механізми тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- диркати — див. шуміти Словник синонімів Вусика
- диркати — ДЕРЕНЧА́ТИ (видавати або утворювати уривчасті, найчастіше дзвінкі звуки перев. при трясінні, тремтінні тощо), ДЕРЧА́ТИ (ДИРЧА́ТИ), ДЕРКОТА́ТИ (ДЕРКОТІ́ТИ) підсил., ДЕРЕНЬКОТА́ТИ (ДЕРЕНЬКОТІ́ТИ) підсил., ДРЕНЧА́ТИ розм., ДЖЕРГОТА́ТИ (ДЖЕРГОТІ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
- диркати — ДИРКАТИ, ає, недок., розм. Те саме, що деренчати. По всьому селу по бідняцьких дворах дзвеніли сокири, гупали ломи, диркали пилки (Андрій Головко... Словник української мови в 11 томах
- диркати — Диркати, -каю, -єш гл. = дирчати 2. Деркач диркає, дирчить: дир, дир. Вх. Пч. II. 10. Словник української мови Грінченка